21.12.20 методоб`єднання керівників гуртків хореографічного жанру

 Тема: "Сучасні освітні тенденції: медіаграмотність та критичне мислення педагога"

Танцювальна скарбничка

 ЩО ОЗНАЧАЮТЬ СТРІЧКИ В УКРАЇНСЬКОМУ ВІНОЧКУ?

Вінок обов’язково оздоблювали стрічками різних кольорів. Стрічки вимірювали по довжині коси, розрізали нижче коси, щоб її сховати. Найпершою по центру в’язали світло-коричневу — символ землі, пообіч якої жовті — символ сонця; за ними — світло-зелені й темно-зелені — краса та молодість; голубі й сині — небо і вода, що надають силу і здоров’я. Далі йшли жовтогаряча — символ хліба, фіолетова — мудрість, малинова — душевність і щирість, рожева — достаток. Білу вплітали лише тоді, коли кінці її були розшиті сріблом і золотом (на лівому — сонце, на правому — місяць). Не вишита стрічка не пов’язувалася, це був символ пам’яті про померлих. Дівчата, що вплітали у віночок мак, підв’язували до нього червону стрічку — символ печалі й магічності.
Сирота вплітала в косу та у вінок блакитні стрічки. І люди при зустрічі обдаровували таку дівчину подарунками, хлібом, грошима, бажали їй стати щасливою й багатою. Дівчина ж у вдячність дарувала тим людям стрічку з вінка.

Скарби України.....

Лексикон українського народно-сценічного танцю

Лексикон українського народно-сценічного танцю

Пам'ятки старовини, даючи нам змогу відтворити у загальних рисах технологію виконання тих чи інших па, зовсім не мають уявлення про їхні назви. Проте, у пам'яті народній вони збереглися, і в цьому й полягає сила живої традиції

Присід, гайдук, плазунець (потому трансформований у повзунець), плескачі, дрібушечки, вихилясники, млинок, гарбуз, шпак, сверделок, плетінка, доріжка, півторак, тропак, яструб та деякі інші образні назви рухів були створені в процесі розвитку хореографії і стали, так би мовити, насиченими.

У художній практиці при постановці записаного танцю (чи фіксації) або при фіксації танцювального твору великого вчення набуває хореографічна термінологія.

Перший крок щодо узагальнення та уніфікації рухів зробив В.Верховинець, який у передмові до "Теорії українського народного танка" зауважив: "Одну дуже важну прогалину в цій праці довелося поки що мені самому поповнити, а саме: надати майже всім па назви, щоб можна було скоріше і легше їх запам'ятовувати і відчувати. Крім назв доріжка, присіди, навприсядки, вихиляси, бач, як заплів, от завернув, от загріба, плазунець, не довелося мені чути інших назв поодиноких рухів".

В.Верховинець уперше дав назви майже 30 па українського танцю. Деякі з них, а саме: тинок, вибиванець, доріжка, кружальце, плетінка (від "бач, як заплів"), присядка з ударом по халявах - стали загальновживаними, а деякі не утримались в обігу й дістали нові назви: зальотне перетворилось у простий хід, похід танковий складений - у потрійний крок і т.ін.

Рухи у процесі їх створення, звичайно, одержують певні назви (за винятком традиційних, про які йшлося вище), та, на жаль, не завжди ці назви набувають поширення, можливо, тому що не одразу були зафіксовані, скажімо, в якомусь друкованому виданні, де був би описаний названий рух. Відтак, усе це веде до певної термінологічної плутанини, яка, безумовно, не сприяє розвиткові науки й ускладнює практичну роботу балетмейстерів. Наведемо кілька прикладів. В українській та російській хореографіях існує тотожне за структурою віртуозне па, що називають одні бочонком, інші кубариком, колобком. Перший термін найбільш вживаний серед танцюристів. Проте другий варіант - кубарик - також досить поширений. Третій взірець -; колобок - маємо в роботі "Українські народні танці", що вийшла друком ще 1962 року. Ось до чого призводить термінологічна; неузгодженість. Однак, який же з варіантів найближче передає суть руху?

Бочівочка (бочка, бочонок), яка котиться по колу - найбільш вдалий відповідник. Саме ним і користується більшість фахівців, бо російське колобок (укр. - буханець) та кубарик (укр. - дзиґа) не відповідають ні побудові, ні технології виконання руху.

Розглянемо звичайний потрійний крок. У Росії він побутував як "трехшаг", потому його почали записувати які "перемінний шаг". Вперше українською мовою він був зафіксований В/Верховинцем як "похід танцювальний складаний”. Назва не утрималась в практичному обігу, і рух знову зробився перемінним, або змінним кроком (від рос. "переменный шаг"), (деякі практики та записувачі називають його потрійним оком (від рос. "трехшаг"). Вважаємо, що ос ранній варіант зви найбільш відповідає морфологічній структурі руху, кільки конструкція па полягає саме в трьох різновидах кроків. |о ж до назви "перемінний крок", то будь - який рух, врешті -решт, перемінний, бо кожного разу починається то з однієї, то з іншої ноги.

Тинок, хоч і тотожний за структурою до різновидів адебасків, які зустрічаємо в танцях багатьох народів, та манерою виконання відрізняється від них, тому недоцільно у описах українських народно сценічних танців вживати назву радебаск". Наведені міркування тією ж мірою стосуються доріжки, поза як українська доріжка зовсім не тотожна російському "припаданню ".

Крім перелічених випадків, трапляється, що навіть однакові за структурною будовою українські рухи мають різні назви, наприклад, вихилясник, він же колупалочка. Влучне українське слово "вихилясники", задирикувате, з певною емоційністю, вочевидь, лягло в основу назви "вихилясник". У цьому терміні уже вдало передано манеру виконання руху.

Попри все можна твердити, що сьогодні українська хореографічна термінологія більш - менш окреслилась, уставилась. Як створюються назви па?

Найчастіше назва руху відтворює конкретне уявлення про його загальний характер. Більшість з них походить від ідентичного побутового руху: бігунець - від дієслова бігти, скакунець - від скакати, човганець - від човгати, вибиванець - від вибивати, припадання - від припасти, упадання - від упадати на ну ногу, присядка - від присідання, плескач - від плескання в долоні, кружальце - від крутитися, переступання - від переступати, дрібушечка - від дріботіти і т.ін.

У деяких назвах зазначено манеру та технологію виконання руху: хід з вивертом ноги, стрибки через пояс, легкій біг, біг з підскоком, повзунець на обох ногах водночас, полька - трясучка, повзунець з опорою на чоло, крутка з переступанням з ноги на ногу, гойдалка, крок на каблук.

Назви рухів вказують і на схожість з певними предметами: присядка - ножиці, мітелочка, млинок, бочівочка, веретено, гарбуз, кільце, свердло, або на образноузагальнену подібність, танцювального па до положення птаха, тварини: яструб, зайчик, щупак, півник.

Деякі: назв, запозичені з класичного танцю, міцно увійшли в українську танцювальну лексику.

Поштовхом до створення назви можуть бути, наприклад, рухи, характерні для певного танцю: основний хід танців І "Повзунець", "Березнянка", "Дуботанець", "Кривуляк", "Карічка", "Голубка", "Тропотянка", "Чинадійка", ходи з "Буковинського парубочого", "Раковецького крученого" та ін. У зв'язку з інтенсивнім розвитком народної хореографії деякі місцеві, діалектні назви стали загальновживаними: півторак, гайдук - круч, поліський ключ.

Значна частина рухів українського танцю полісемічна і зустрічається переважно у певних сполученнях елементів двох і більше па. Візьмімо звичайний вихилясник, що колись виконувався в одному чи двох варіантах, отже, потреби в ускладненні назви не було. З розвитком хореографічної культури з'явився десяток рухів, основою яким слугував вихилясник: вихилясник з угинанням, притулом, у повороті та багато інших.

Усі вони, крім свого основного визначення (вихилясник), мають ще й додаткові (з угинанням, з притулом, у повороті). Саме в доповнення, в уточнення вкладається важливий нюанс, що дає конкретне уявлення про об'єднання в одному па елементів різних рухів, і в такий спосіб визначається характер структурної І побудови складного лексичного новоутворення: тинок у повороті, вірьовочка з винесенням ноги на каблук, подвійна вірьовочка і т.ін.

Список назв можна значно продовжити. Дуже прикро, що у хореографічній літературі ще зустрічаються такі назви, як ключ №2, або навіть рух №1, рух №2 тощо. У практичній роботі балетмейстера ці штучні назви тільки ускладнюють роботу. Що й казати, образна назва руху, котра надає йому відповідної чіткості, експресії, визначає звукову організацію, характер, технологію виконання тощо, набагато полегшує справу розшифрування записаних рухів, себто допомагає у праці як хореографам, так і виконавцям.

Класифікація рухів

Питання класифікації має велике значення для подальшого витку не тільки лексики, а й народносценічної хореографії у цілому.

Збирач та дослідник української народної музики і хореографії В.Верховинець уже в першій своїй праці (1919), присвяченій українському танцю, розділив записані ним рухи та присіди. В "Основах характерного танцю" (1939) пухова, Ширяєва, Бочарова також записані рухи українського танцю, які використовуються в практиці балетного театру. У подальшому цьому питанню приділено увагу в Т.Ткаченко "Народний танець" (1954). Українським танцям відведено порівняно небагато місця (у книзі наведено риси двох танців та 27 рухів українського танцю), де є лексичний матеріал.

У першій роботі "Українські танці на клубній сцені" (1960) автор пропонованого підручника навів записи чотирьох танцювальних композицій і поділив рухи до них (понад 70) на 7 вступів залежно від складності їх виконання.

"Українські народні танці" (упорядкування, вступна стаття (примітки А.Гуменюка, 1969) - цікава та вельми корисна праця стає своїм фактичним матеріалом. У першому виданні родилися записи 78, а в другому 140 народних та народносценічних танців. У книзі ґрунтовно проаналізовано лі терміни. Докладно описані позиції та положення ніг, рук, голови у танці, притаманні всім локальним районам країни (ми наводимо їх з доповненнями у підручнику в іншому художньо-стильовому оформленні).

Українська хореографічна лексика поділена на 11 груп, написано понад 160 рухів; автори цього розділу у другому виданні А.Лукін та А.Гуменюк). Проте, як і в першому виданні, автори не розв'язали остаточно питання класифікації рухів згідно з їх морфологічною структурою, видовими ознаками, виконанням. Це призвело до об'єднання в групи однорідних за будовою па і тим самим ускладнило питання аналізу їхньої побудови, еволюційного розвитку, визначення зв'язків із спорідненими рухами і т.ін.

На наш погляд, взірцем наукового підходу може бути класифікація, зроблена педагогом - новатором в галузі класичного танцю А.Вагановою. Музикознавець В.Богдане Березовськтий, детально аналізуючи принципи класифікації А.Ваганової, писав: "Форми класичного танцю поєднані видовими ознаками. По розділах розподілені й деталі розглянуті батмани, кругообертання ніг, рухи рук, зв’язуючи та допоміжні рухи, стрибки, танці на пальцях, інші види поворотів". І далі: "...суворе дотримання індуктивної методу, переходів від простого до більш складного, від часткового до узагальненого, від узагальненого меншого діапазону до більш широких - такий, за Вага новою, принцип поступального розвитку художньої свідомості й танцювальної техніки учня".

Використовуючи досягнення педагогічної системи А.Ваганової, а також враховуючи особливості структурної будови українського па, специфіку його виконання, автор даного дослідження у своїх подальших роботах розробляє класифікації розподіляючи рухи на 15 груп. Якщо, скажімо, в "Українських народних танцях" до групи присядок входять присядки, присядки - розтяжки, присядки - розніжки, закладки, повзунці, підсічки, вже в книзі К.Василенка “Золоті зерна" вони розподілені такими групами: присядки, присядки - розтяжки, присядки розніжки, повзунці, закладки, револьтати, млинки, віртуоз рухи. Варто зауважити, що в цій праці закладки, револьтати млинки також об'єднані в одну групу. Проводячи подальше дослідження в галузі української лексики, ми дійшли висновку,] що необхідно виділити їх в окремі групи.

Уже під час опрацювання записів рухів було виявлено, що поруч з полісемічністю па виступає ще одна його характери ознака - порівняльність. Так, скажімо, технологія виконанні великого тинка зовсім відмінна від малого та середнього. Отже, і паралельному зіставленні відчувається і порівняння , і разом з тим контраст. Полісемічність та порівняльність рухів ведуть до; закону ряду (в хореографії - це група рухів), його і (підгрупи). Група і підгрупа мають опорний рух, на основі, будуються споріднені па, що, як правило, одержують відносно до опорного руху. Завдяки такій закономірності окремо були виділені танцювальні поклони, виробничі ознаки.

Рухи, які входять до української національної хореографії, свого часу були запозичені з лексики інших народів, на йому грунті якоюсь мірою переінтоновані, одержали своє місце відповідних групах.

Запропонований принцип набуває першорядності у визначенні нових лексикоутворень. У складному лексикоутворюванні на першому місці повинна завжди стояти назва такого руху, структурне ядро якого є фундаментом складного руху; саме йому надається перевага: присядка з плескачем у решето, присядка з вихилясником. Якщо рухові дається чітка, влучна назва, то його можна віднести до тієї чи іншої ланки, а отже, і точно класифікувати.

Ось чому разом з основними назвами загальновживаних рухів - тинок, бігунець, вихилясник, присядка, повзунець тощо важливого значення набувають описові назви: біг з винесенням .на каблук, комбінований повзунець з опорою на обидві ноги, повзунець з поворотом, зворотний млинок, повзунець з опорою на одну руку і плескачем у долоні, присядка з винесенням на каблук.

Ці назви існують і існуватимуть, доки рухи не одержать точнішої назви.

При точній класифікації рухів внутрішня структура, а нерідко й загальна форма руху, що входить до певної групи чи підгрупи, підпорядковується основному па цієї групи, підгрупи як часткове загальному.

Запропонований нами принцип визначення рухів, їхня класифікація, робота над фіксацією повністю себе виправдали, бо підійшли до теорії та практики сучасного українського хореографічного мистецтва.

Теоретичні дослідження лексики, вивчення закономірностей розвитку, практичний творчий досвід дає нам змогу українську народно сценічну танцювальну лексику поділити на 21 групу з відповідними підгрупами.

У підручнику перелічуємо групи та відповідні підгрупи без опису технології виконання рухів. Для того, хто хоче більш досконало вивчити лексику українського танцю, рекомендуємо "Лексику українського народно - сценічного танцю" К.Василенка (І витання - К., 1971; II видання - К., 1990; Ш видання- К, 1996.), Якщо у першому виданні зафіксовано 609 рухів.

 

Отже, класифікація:

·         Перша група. Танцювальні кроки.

·         Перша підгрупа - танцювальні кроки з носка.

·         Друга підгрупа - танцювальні кроки з каблука на всю стопу.

·         Третя підгрупа - ковзні кроки.

·         Четверта підгрупа - кроки з підстрибуванням, підскоками.

·         П'ята підгрупа - переступання.

·         Друга група. Танцювальні біги» бігунці.

·         Третя група. Тинки.

·         Перша підгрупа - тинки малі та середні.

·         Друга підгрупа - тинки великі.

·         Четверта група. Доріжки, упадання.

·         П'ята група. Вихилясники та інші споріднені рухи.

·         Шоста група. Вірьовочка.

·         Сьома група. Дрібушечки.

·         Восьма група. Притупи, вибиванці та підкуйки.

·         Дев'ята група. Плескачики.

·         Перша підгрупа - плескачики з решетом.

·         Десята група. Присядки.

·         Перша підгрупа - прості присядки.

·         Друга підгрупа - комбіновані присядки.

·         Третя підгрупа-присядки-розтяжки.

·         Четверта підгрупа - присядки - розніжки.

·         Одинадцята група. Присядки - закладки.

·         Перша підгрупа - звичайні присядки - закладки.

·         Друга підгрупа - присядки - закладки - повороті.

·         Дванадцята група. Повзунці.

·         Перша підгрупа - звичайні повзунці та повзунці на каблуках.

·         Друга підгрупа - комбіновані повзунці.

·         Тринадцята група. Револьтати.

·         Чотирнадцята група. Млинки.

·         П'ятнадцята група. Підсічки.

·         Шістнадцята група. Оберти.

·         Перша підгрупа - оберти партерні на місці.

·         Друга підгрупа - оберти партерні з просуванням.

·         Третя підгрупа - оберти партерні парні на місці.

·         Четверта підгрупа - оберти партерні парні з просуванням.

·         Сімнадцята група. Голубці.

·         Перша підгрупа - підбивки.

·         Друга підгрупа - кабріолі.

·         Вісімнадцята група. Стрибки.

·         Перша підгрупа - стрибки, скоки, перескоки.

·         Друга підгрупа - стрибки з просуванням.

·         Третя підгрупа - стрибки - оберти на місці.

·         Четверта підгрупа - стрибки оберти з просуванням.

·         Дев'ятнадцята група. Рухи, що виконуються кількома виконавцями.

·         Двадцята група. Імітація трудових процесів.

Двадцять перша група. Танцювальні поклони та запрошення.

Джерело: https://stock-illustration-girl-and-boy-in-folk.jpg

День пам'яті жертв голодомору

 Сьогодні день скорботи. В темну пору

У пам'ять мовчки свічку запалю.

Численних жертв того Голодомору

Злічить не можна. З присмаком жалю

Горить свіча, поволі віск стікає

І застигає прямо на столі,

А туга з болем серце не лишає

За мій народ, що гинув у імлі.

Зразок домашнього дистанційного заняття "Демі пліє" біля імпровізованної опори

 Дистанційне заняття "Демі пліє" біля імпровізованної опори вдома  - це реально. 

Відео розраховоно на початковий рівень І рік навчання. 

Відео, майстер-класи та різні цікавинки з хореографії

Клас-концерт "Дорога до танцю". Балет Ігоря Моєсеєва

Павло Вірський, такий як є

Агриппіна Ваганова

Галина Уланова

Легендарні виступи Майї Плисецької

Анна Павлова

Музика допомогла балерині із хворобою 

Альцгеймера згадати свій танець з відомого балету П.Чайковського "Лебедине озеро"

Майстер -клас від артистів ансамблю П.П.Вірського

"РОЗНІЖКА" 

Ансамбль Вірського

Майстер-клас

"Піруети"

 

Що таке батл?

 

Батл — танцювальне змагання між учасниками для виявлення найсильнішого з них.

Танцювальний батл між українським ансамблем танцю ім. Павла Вірського і грузинським колективом Руставі.

Оце дають!

Міжнародний день балету

 2 жовтня відзначають Міжнародний день балету. Вітаю всіх балерин, балетмейстерів, керівників гуртків класичного танцю та виконавців класичної хореографії!

Цією формою танцю надихалися художники не тільки минулих століть - Едгар Дега, Жан-Луї Форен, Лаура Найт, Анрі де Тулуз-Лотрек та інші творці, на чиїх полотнах часто зустрічається образ балерини.

У цій збірці десять робіт наших сучасників, кисті яких відобразили силу і крихкість танцівників.

1-2. Jacob Dhein
3-4. Guan Zeju
5-6. Andre Kohn
7-8. Robert Heindel (1938-2005)
9-10. Stephen Pan

www.pinterest.com

21 вересня Міжнародний день миру

 

🕊 21 вересня в усьому світі відзначають Міжнародний день миру 🕊 

Емблемою Міжнародного дня миру, є білий голуб з оливковою гілкою. Уперше цей символ був представлений на Всесвітньому конгресі прихильників миру, що проходив у Парижі в 1949 році.

З нагоди Міжнародного дня миру хочемо привітати вас цим невеликим віршем: 

Щасливий сміх нехай лунає на весь світ,

Щоб чули люди на Майорці й Кавказі,

Важливе гасло у житті, як заповіт,

Що жити треба в мирі й повазі. 

Чи то сусід, чи вередливі дві бабусі,

Чи незнайомець нахамив в метро, 

Не піддавайтесь цій легкій спокусі,

У відповідь на зло несіть у світ добро. 

Джерело: сайт #Всеосвіта

Дитяча йога 🧘‍♀️

Що таке дитяча йога, і чи потрібна вона дітям?

На заняттях хатха-йогою дитина вчиться піклуватися про своє тіло, підтримуючи його в хорошій фізичній формі. Рухи йоги, в поєднанні з особливим ритмом дихання, задіють усі системи організму дитини, опрацьовуючи напрямки рухливості суглобів, глибокі і поверхневі м'язи, сприятливо впливаючи на внутрішні органи. Заняття хатха-йогою допомагають дитині сформувати правильні звички і, як наслідок, сильний характер. В процесі занять він вчиться бути спокійним і врівноваженим.

Дитяча хатха-йога - ряд фізичних і дихальних вправ, які допомагають підтримувати тіло дитини в здоровому стані.

На заняттях хатха-йогою дитина вчиться піклуватися про своє тіло, підтримуючи його в хорошій фізичній формі. Рухи йоги, в поєднанні з особливим ритмом дихання, задіють усі системи організму дитини, опрацьовуючи напрямки рухливості суглобів, глибокі і поверхневі м'язи, сприятливо впливаючи на внутрішні органи.

Заняття хатха-йогою допомагають дитині сформувати правильні звички і, як наслідок, сильний характер. В процесі занять він вчиться бути спокійним і врівноваженим.

Вчимося керувати увагою

Позитивний фактор занять дитячої йогою - відсутність змагання або суперництва. Йога дає можливість дитині концентруватися на відчуттях в тілі, стежити за ходом думок, зосереджуватися на внутрішніх станах.

Більше, ніж просто тренування

Яка дитина не любить веселу гру? Адже кожне заняття дитячої йогою - це або захоплюючу подорож, або чарівне перетворення - в космічний корабель, забавне або хижа тварина, а іноді - і в супергероя! Така йога вчить не тільки дбати про своє здоров'я, але і допомагає розвинути образне мислення дитини.

Чи потрібна йога дітям? Вона необхідна! Дитинство - період постійних змін, часто пов'язаних зі стресом. Та й дитинство сучасних дітей сильно відрізняється від дитинства їхніх батьків, наповненого активними іграми на свіжому повітрі. Постійно включений телевізор, комп'ютер, некорисних їжа на бігу і неправильний режим дня роблять дітей хворобливими, агресивними, примхливими і замкнутими. Надалі це може посилитися проблемами підліткового періоду і, як наслідок, підліткової депресією, коли дитина порівнює себе з «ідеальними» персонажами з журналів і кіно.

Регулярні заняття хатха-йогою обов'язково допоможуть дитині знайти і відчути власне «Я» і, зміцнюючи силу волі, не піддаватися нездоровим спокусам сучасного суспільства.

Позитивні зміни у взаєминах

Дитяча йога - вірний помічник у тренувальному залі і в повсякденному житті. Існують асани , які допоможуть дитині заспокоїтися і зібратися з думками, наприклад, перед написанням важливою контрольною чи публічним виступом. Виконання інших асан допоможе малюкові трансформувати негативні емоції. А заспокійливі пози Уттанасана , Шавасана або Йога- мудрасана підготують дитину до здорового і міцного сну.

Діти можуть займатися йогою разом з батьками і це принесе відчутну користь всій родині. Спільні заняття йогою допоможуть зберегти ту тоненьку ниточку, яка пов'язує нас зі своїми дітьми, а іноді - налагодити втрачений контакт.

 Автор Красильнікова Ольга Іванівна

 
•  Позашкільна освіта

Звітний концерт ЮБ 2020

Звітній концерт ЧОЦЕВ "Юність Буковини"2020. 

Бажаю приємного перегляду.

https://www.youtube.com/watch?v=wVd79aHrvoM&feature=share

Хореографія як невід’ємна частина музичного виховання юних вокалістів

Хореографія як невід’ємна частина

музичного виховання юних вокалістів

З раннього віку дитина починає реагувати на музичні звуки, а саме - проявляти емоції, супроводжуючи їх хаотичними рухами. Рухи під музику дають вихід підвищеної  енергії малюка і сприяють  розвитку багатьох корисних якостей. Саме тому правильно підібрана музика позитивно впливає на результат будь якої справи.

     Мета впровадження уроків хореографії в комплекс  занять вокальної студії -  закласти надійне підґрунтя для подальшого фізичного, ритмічного та пластичного вдосконалення гуртківця.        Передача музики через рухи, емоційний відгук на музику, виконання простих танцювальних вправ під музику – всі ці складові є домінуючим фактором уроку хореографії. Гарні рухи, разучені  на уроці, дитина з радістю та захопленням буде виконувати і  дома.      Професор Крестовніков  в "Замітках про фізіологію фізичних вправ", писав, що рухи, які виконуються  під музику, виконуються набагато легше, дихальний апарат працює більш  енергійно, збільшується об’єм   дихання, підвищується поглинання кисню.

    Заняття хореографічними вправами позитивно впливає на організм дітей: профілактика захворювань серцево - судинної системи; покращення осанки, сили, пластичності, витривалості; придбання життєво-необхідних моторних  навичок; покращення статури; вироблення звички займатися фізичними вправами на все життя; розвиток моторної пам’яті.

   Багато вчених зазначають, що чим вища рухова активність дитини, тим краще розвивається мова.

   У дітей з порушеннями мови, часто страждають загальні моторні навички: рух, що характеризується через відсутність ясності і організації, слабке почуття ритму, координації і т.д. Все це приводить до висновку, що розвиток загальних моторних навичок буде сприяти розвитку мовлення. Ритмічні та чіткі вправи для ніг, рук, тулуба і голови готують та вдосконалюють рухи артикуляційного апарату: губ, мови, щелепи, т. п., а також стимулюють  розвиток  мозку і мовлення. Всі ці фактори загартовують гуртківців та позитивно впливають на подальші заняття з вокалу.    

  З власного досвіду хочеться підкреслити підвищення рівню результативності роботи колективу з впровадженням систематичних занять з хореографії. На початковому етапі роботи колективу увага приділялась лише вокальному розвитку, а хореографічні  елементи представляли собою лише рухи рук та повороти тулуба, що негативно впливало на якість та  яскравість номеру. З впровадженням систематичних уроків з хореографії гуртківці більш впевнено та невимушено стали почуватися на сцені, вокальні твори стали більш емоційно-насиченими та цікавими як для самих гуртківців та і для глядача. Важливим є не тільки рівень професійної підготовки хореографа, а і розуміння особливостей вокального мистецтва: відчуття міри рухової активності, розподіл рухів і зміни малюнків відповідно до логічного насичення твору. Адже цікаве поєднання рухів і співу,тобто постановка номеру  - це досить нелегке завдання. В цьому складному процесі повинен працювати не один хореограф, тут повинен працювати весь колектив – керівник-діти-хореограф. Тому ми працюємо над постановкою номеру в декілька етапів:

I ЕТАП

-        знайомство з музичним твором, розучування та відпрацювання мелодичної лінії  (керівник - діти);

-        розучування окремих відповідних танцювальних рухів (хореограф -діти).

II ЕТАП
     -     постановочна робота (хореограф - діти);

-                   вокально - хореографічна робота(хореограф – діти - керівник).

III  ЕТАП

 Здача концертного номеру (діти  – керівник - хореограф)

         Плануючи роботу уроків хореографії навчальний план вокальної студії повинен включати:

• створення почуття ритму, розвитку музичного-ритмічні пам'яті

• розвиток музичного слуху, підвищення сприйняття музики

• покращення моторних навичок, розвиток умінь  володіти своїм тілом  та   емоціями, зміцнення м'язів.

Завдання:

ü розвиток загальної, дрібної роботи артикуляційної моторики;

ü формування правильного дихання;     

ü розвиток здатності орієнтуватися в просторі;

ü розвиток чітких скоординованих рухів у поєднанні з мовленням;

ü формування майстерності релаксації;

ü розвиток і корекція музично - ритмічних рухів.

На заняттях, за допомогою різних типів вправ, широко використовувати :

- вправи на орієнтування у просторі;

- засвоєння образно-просторової орієнтації;

- засвоєння дій з предметами.

- ритміко-гімнастичні вправи;

- відпрацювання необхідних  моторних навичок відповідно до  музики;

- формування вмінь «рухатися всім тілом»;

- розучування танцювальних рухів.

До занять з хореографії  відносяться:

ü ходьба, біг, стрибки;

ü танцювальні рухи;

ü імітація звуків та поведінки тварини, узгодженими з рухів до музики;

ü дихальні вправи;

ü вправи для розвитку тонус м'язів; 

ü вправи під рахунок;

ü елементи аеробіки;

ü вправи з предметами(уявними);

     Таким чином, ритмічні вправи сприяють фізичному вихованню і зміцненню організму дитини. В процесі роботи над рухами під музику, формуються нові художні смаки гуртківців, підвищується творча активність. Таким чином, уроки хореографії є невід’ємною частиною  всебічного та гармонійного розвитку особистості.

Підготувала :керівник вокальної студії «Серпантин»

Лісова Марина Ігорівна