Хореографія як невід’ємна частина музичного виховання юних вокалістів

Хореографія як невід’ємна частина

музичного виховання юних вокалістів

З раннього віку дитина починає реагувати на музичні звуки, а саме - проявляти емоції, супроводжуючи їх хаотичними рухами. Рухи під музику дають вихід підвищеної  енергії малюка і сприяють  розвитку багатьох корисних якостей. Саме тому правильно підібрана музика позитивно впливає на результат будь якої справи.

     Мета впровадження уроків хореографії в комплекс  занять вокальної студії -  закласти надійне підґрунтя для подальшого фізичного, ритмічного та пластичного вдосконалення гуртківця.        Передача музики через рухи, емоційний відгук на музику, виконання простих танцювальних вправ під музику – всі ці складові є домінуючим фактором уроку хореографії. Гарні рухи, разучені  на уроці, дитина з радістю та захопленням буде виконувати і  дома.      Професор Крестовніков  в "Замітках про фізіологію фізичних вправ", писав, що рухи, які виконуються  під музику, виконуються набагато легше, дихальний апарат працює більш  енергійно, збільшується об’єм   дихання, підвищується поглинання кисню.

    Заняття хореографічними вправами позитивно впливає на організм дітей: профілактика захворювань серцево - судинної системи; покращення осанки, сили, пластичності, витривалості; придбання життєво-необхідних моторних  навичок; покращення статури; вироблення звички займатися фізичними вправами на все життя; розвиток моторної пам’яті.

   Багато вчених зазначають, що чим вища рухова активність дитини, тим краще розвивається мова.

   У дітей з порушеннями мови, часто страждають загальні моторні навички: рух, що характеризується через відсутність ясності і організації, слабке почуття ритму, координації і т.д. Все це приводить до висновку, що розвиток загальних моторних навичок буде сприяти розвитку мовлення. Ритмічні та чіткі вправи для ніг, рук, тулуба і голови готують та вдосконалюють рухи артикуляційного апарату: губ, мови, щелепи, т. п., а також стимулюють  розвиток  мозку і мовлення. Всі ці фактори загартовують гуртківців та позитивно впливають на подальші заняття з вокалу.    

  З власного досвіду хочеться підкреслити підвищення рівню результативності роботи колективу з впровадженням систематичних занять з хореографії. На початковому етапі роботи колективу увага приділялась лише вокальному розвитку, а хореографічні  елементи представляли собою лише рухи рук та повороти тулуба, що негативно впливало на якість та  яскравість номеру. З впровадженням систематичних уроків з хореографії гуртківці більш впевнено та невимушено стали почуватися на сцені, вокальні твори стали більш емоційно-насиченими та цікавими як для самих гуртківців та і для глядача. Важливим є не тільки рівень професійної підготовки хореографа, а і розуміння особливостей вокального мистецтва: відчуття міри рухової активності, розподіл рухів і зміни малюнків відповідно до логічного насичення твору. Адже цікаве поєднання рухів і співу,тобто постановка номеру  - це досить нелегке завдання. В цьому складному процесі повинен працювати не один хореограф, тут повинен працювати весь колектив – керівник-діти-хореограф. Тому ми працюємо над постановкою номеру в декілька етапів:

I ЕТАП

-        знайомство з музичним твором, розучування та відпрацювання мелодичної лінії  (керівник - діти);

-        розучування окремих відповідних танцювальних рухів (хореограф -діти).

II ЕТАП
     -     постановочна робота (хореограф - діти);

-                   вокально - хореографічна робота(хореограф – діти - керівник).

III  ЕТАП

 Здача концертного номеру (діти  – керівник - хореограф)

         Плануючи роботу уроків хореографії навчальний план вокальної студії повинен включати:

• створення почуття ритму, розвитку музичного-ритмічні пам'яті

• розвиток музичного слуху, підвищення сприйняття музики

• покращення моторних навичок, розвиток умінь  володіти своїм тілом  та   емоціями, зміцнення м'язів.

Завдання:

ü розвиток загальної, дрібної роботи артикуляційної моторики;

ü формування правильного дихання;     

ü розвиток здатності орієнтуватися в просторі;

ü розвиток чітких скоординованих рухів у поєднанні з мовленням;

ü формування майстерності релаксації;

ü розвиток і корекція музично - ритмічних рухів.

На заняттях, за допомогою різних типів вправ, широко використовувати :

- вправи на орієнтування у просторі;

- засвоєння образно-просторової орієнтації;

- засвоєння дій з предметами.

- ритміко-гімнастичні вправи;

- відпрацювання необхідних  моторних навичок відповідно до  музики;

- формування вмінь «рухатися всім тілом»;

- розучування танцювальних рухів.

До занять з хореографії  відносяться:

ü ходьба, біг, стрибки;

ü танцювальні рухи;

ü імітація звуків та поведінки тварини, узгодженими з рухів до музики;

ü дихальні вправи;

ü вправи для розвитку тонус м'язів; 

ü вправи під рахунок;

ü елементи аеробіки;

ü вправи з предметами(уявними);

     Таким чином, ритмічні вправи сприяють фізичному вихованню і зміцненню організму дитини. В процесі роботи над рухами під музику, формуються нові художні смаки гуртківців, підвищується творча активність. Таким чином, уроки хореографії є невід’ємною частиною  всебічного та гармонійного розвитку особистості.

Підготувала :керівник вокальної студії «Серпантин»

Лісова Марина Ігорівна

Постановочно-репетиційна робота - одна з форм, яка сприяє розвитку творчих здібностей дітей

Форми роботи, що представляють найбільший інтерес на заняттях з дітьми - танці з сюжетом, хореографічні етюди, танцювальна вистава або мюзикл.

Хореографічна вистава - складна і важка форма роботи, що вимагає суттєвої підготовки. Тим паче, створення розгорнутої танцювальної постановки сприяє розвитку творчих здібностей дітей, зростає їх зацікавленість, вони проявляють більш свідоме і самостійне ставлення до виконання танцю.

Перш за все, в роботі над хореографічною виставою дуже важливо, щоб зміст вистави був близький дітям, а його обсяг і форма дозволяли б довести роботу до кінця, не перевтомлюючи дітей.

Працюючи над "великими формами" дитячих танцювальних постановок, потрібна спеціальна попередня підготовка дітей. Танці з сюжетом і танцювальні етюди можуть бути здійснені лише при умінні дітей виразно і правдиво діяти. Уміння це набувається в процесі роботи над етюдами. Складаючи свої варіанти окремих епізодів дії, діти глибше вдумуються у зміст епізоду, він набуває для них більш реальну і конкретну форму. У цій роботі діти виявляють спостережливість, смак і творчі здібності.

Дуже важлива частина занятть відводиться етюдній роботі, яка дає можливість навчитися через сценічну композицію донести думку, сюжет, розкрити танцювальний образ, добитися повного злиття чутного (музичного образу) і видимого (танцювального образу).

Краще, якщо етюди готувати саме на тему танцювальної постановки, щоб діти могли глибше засвоїти зміст, конкретніше зрозуміти образи танцю що розучується.

За мірою набуття танцювальних навичок і знань підлітки виявляють все зростаючий інтерес до мистецтва танцю. У них зростає здатність робити критичні оцінки, вони проявляють самостійність у вираженні свого ставлення до пропонованого їм танцювального репертуару. Окремі невеликі танці вже не задовольняють дітей, вони виявляють схильність до танців з дією, що дозволило б більш розгорнуто показати характери та стосунки дійових осіб.

Побудова заняття для підліткового віку не відрізняється від побудови заняття для дітей середнього шкільного віку. Змінюється (ускладнюється) лише підбір вправ, танцювальних комбінацій, танцювальних постановок.

Наявність в колективі учасників старшого шкільного віку малочисельне. Зазвичай, через велику завантаженість навчальними заняттями освітнього процессу у школі, регулярне відвідування хореографічного колективу представляє для них дуже велике навантаження. У результаті чого їх доводиться поєднувати з дітьми середнього шкільного віку, що несе за собою певні труднощі і водночас має переваги і велике значення для дітей молодшого віку. Діти спостерігають за роботою старших дітей і вчаться бути не тільки єдиним колективом, єдиним живим серцем, але й охоче роблять спроби навчитись складних хореографічних рухів, тим самим розвиваючи свою фотографічну пам'ять. Такі масові хореографічні композиції, які поєднують дітей різних вікових категорій, дають змогу дітям молодших груп брати приклад у дітей творчих, активних, технічних, артистичних які надихають їх на нові творчи злети . Автор: Малютіна Г.І.

День вишиванки дистанційно в ЧОЦЕВ "ЮНІСТЬ БУКОВИНИ"

ЧОЦЕВ "Юність Буковини"

Гурток класичного танцю 

"Дивертисмент"

керівник Віра В'юга

НХК гурток класичного танцю

"Арабеск"

Керівник Галина Пупченко

НХК хореографічний гурток 

"Україночка"

керівник Яніна Олійник

Код нації...

Вишиванка - код нації

Вишиванки України: від Луганська до Львова
Вишиванка – сакральний, національний, прадавній одяг українців. Українці – єдина нація, яка тісно асоціюється з вишиванкою. Вишиванка як символ, який зберігає наше коріння, як ідентичність, як розуміння своєї культури, традиції, віри. В ній сплелась міфологія та символіка всіх слов’ян. Та більше того, у вишивці зашифровано наш генетичний код, наша праісторія. Пропонуємо Вашій увазі збірку вишивок від Луганська до Львова, насолоджуйтесь!
В Україні вишивати вміли у всіх регіонах. Кожна область, інколи навіть село володіли своїми унікальними техніками вишивання. Дівчаток із наймолодшого віку привчали до вишивання. У деяких областях це ремесло любили навіть чоловіки.

Вишиванки здавна носили чоловіки, жінки і діти. Кріпаки і пани, міщани і селяни. Одягали їх у свята та на щодень. За вишиванкою можна було визначити статус та походження власника. Найдавнішими матеріалами, з яких українці виготовляли для себе вишиванки, були тканини з овечої вовни, льону та конопель.

Наші бабусі досі пам’ятають багато секретів давнього ремесла. Наприклад, фарбували нитки для вишивання колись лише природними барвниками. Брали те, що було під рукою: кору, коріння, листя і квіти. Цікаво, що для закріплення кольору нитки запікали у житньому тісті – так вони не втрачали забарвлення протягом десятиліть. Дивовижно, та українським майстриням відомо близько 250 видів вишивальних швів, які базуються на 20 техніках.
Проаналізувавши старовинні та сучасніші зразки вишивок, можна умовно скласти своєрідний атлас регіонів України за типовими для них візерунками, орнаментами і символами, техніками і кольорами. І хоч чітких меж використання певної техніки вишивки ніколи не було (бо люди, спілкуючись, передавали, навчали одне-одного особливостей ремесла свого краю) та все ж спробуємо виокремити ті головні риси, які відрізняли кожну область від іншої.

Луганщина

Відомо, що вишиванки Східного регіону мають переважно рослинні орнаменти. Особливістю луганських вишивок є поліхромні візерунки, виконані хрестиком, грубою ниткою, завдяки чому створюється враження рельєфності. Традиційним є поєднання різних за фактурою ниток, що також також додає рельєфності візерунку. Тут здавна вишивали хрестом і гладдю. Вміння вишивати на Луганщині передавалось із покоління в покоління. Цікаво, що народному ремеслу навчали дівчаток вже дошкільного віку. Бо, за традицією, на день сватання у юнки мало бути не менше 12-ти вишитих рушників.






Донеччина

Гама кольорів тепла вирізняє донецьку вишивку від інших. В ній багато сонця. В ній більше червоного, ніж чорного. Орнаменти яскраві, чорно-червоні на світлому (білому) тлі. Якщо були рослинні мотиви – то це пишні квіти, цілі букети і дерева. Зображали й птахів. (На весільних рушниках, наприклад, птахи сприймаються як елемент чарівності, казковості). На Донеччині вишивали різними техніками, окрім хіба що яворівки і низинки. Кольори ниток, якими вишивали жіночі й чоловічі сорочки – традиційно червоний, чорний і білий. Оздоблювали рукави, рідше коміри та поділ.





Харківщина

Якщо розглянути сорочки межі XIX–XX століть – на них побачимо переважно чорно-червоні кольори (у чоловічих) та різнокольорові квадрати (на жіночих). І чоловіки і жінки носили вишиванки з комірами. Ці деталі одягу обов`язково прикрашали візерунками. Вирізняє Харківщину від інших регіонів те, що орнаменти вишивок виконували саме грубою ниткою – для створення своєрідної рельєфності. Характерний для Харківської губернії мотив вишивки — «Дерево життя». Під мотивом «Дерева» знаходився або зигзагоподібний орнамент (меандр), що символізував підземну воду, або квіти, перевернуті голівками донизу, котрі символізували підземний світ.






Дніпровщина

Стародавніми класичним техніками на Дніпровщині було вишиття низзю та ажурними мережками. Вишивки хрестиком здебільшого геометричні, а також рослинні, що набули геометричного характеру. Дослідники, які розглядали найстаріші колекції вишивок Дніпропетровського краю, говорили: “Такого розмаїття ромбів, хрестів, косих хрестів, свастик, зірок, трикутників, квадратів, їх поєднання, вписування одних елементів в другі.., важко собі уявити.





Запоріжжя

Відомою на всю Україну була чоловіча так звана чумацька сорочка – з широкими рукавами, де вишивкою оздоблювався лише комір. (Цікаво, що такий рукав служив своєрідним прапором для подачі сигналу при переправі через дніпровські пороги). Чумацькі сорочки завжди добірно вишивалися. Комір здебільшого — лиштвою, пазуха — вирізуванням, а рукава вирізуванням з лиштвою. У Запорізькій області використовували всі основні геометричні фігури та їхні поєднання: кола (символи сонця) в середині яких розміщуються розетки, складені з ромбів; ромби можуть бути однією фігурою та поділені на частини, також з крапками посередині.




Полтавщина

Для Полтавської вишивки характерна ніжна кольорова гама, пастельні тони. Найчастіше це вишиття білим по білому геометричних орнаментів (у народі асоціювалось із морозними візерунками), а також поєднання їх з рослинними. Щоб підсилити ефект – додавали нитки попелястих кольорів. Кажуть, саме полтавська вишивка є найскладнішою зі всіх українських. «Рідною» для полтавчанок здавна була техніка лічильна гладь (лиштва). Наприклад, жіночу полтавську вишиванку можна впізнати за дуже багатим, складним, та водночас ніжним за кольорами, «тонким» оздобленням рукавів.





Сумщина

Жіночі сорочки-вишиванки Сумщини — переважно полтавського типу. Вишивка білими нитками гладдю, вирізуванням, набируванням, використання різних видів мережок. Характерні тут також багатоколірні візерунки. Це ніжне вишиття дрібним хрестиком і напівхрестиком, а також рельєфне грубою ниткою. Вишивали геометричні та рослинно-геометризовані взори. Серед зооморфних мотивів переважали птахи: орли, лебеді, качки, голуби.






Херсонщина

Вишивкам Херсонщини притаманний рослинно-квітковий орнамент. Він почав з`являтися на жіночих та чоловічих сорочках ще з середини XІХ століття. Одна з найпоширеніших ідеограм – “Світове дерево”, це образ прародительки – Матері-Землі. Частими були також символічні зображення тварин: зозулі, півня, коня та оленя. Старовинні херсонські сорочки часто вишивали чорними нитками. Побутувала на Херсонщині й вишивка білим по білому.




Крим

Кримські татарки теж любили вишивати. Природно, що їхня вишивка відрізняється від більшості типових на материковій Україні. Важливими тут є контрасти (які можна побачити й на народному верхньому одязі). Вони часто використовують квітчасті орнаменти з ніжними кольорами, правильно підбираючи кожну квітку. Головні знаки, використовувані майстрами тут такі: жіночій знак — вигнута гілка (егрі дал) — означає мінливість, динамічність, розвиток. Чоловічий — родове дерево — надійність, стійкість та сила. Гвоздика – літня людина. Тюльпани символізують молодих хлопчаків, а рози – жінок. Є також символ «марам», який досить часто зустрічається на вишивці і орнаментах, особливо головних покривалах і поясах з широкої вовняної тканини (учк’урах) – це «дерево життя».




Миколаївщина

Жіночі сорочки цього регіону України були особливими. Їх вирізняли чотирикутний виріз довкола шиї та вільні, без зборок у зап`ясті рукави. Сильно стилізовані рослинні мотиви. Це сосонки, дубове листя і шишки хмелю, різноманітні квіти та квітучі гілки. Цікаво, що такий елемент як лінія, що використовувався як розмежувальний компонент вишивки був символом землі або межі між добром і злом. Не менш популярними були зооморфні мотиви.





Кіровоградщина

На старовинних вишивках Кіровоградщини збереглася символіка ранніх землеробів. Образ Великої богині, якій поклонялись трипільці. Зображалась у вигляді пташки і світового дерева. Також зустрічались такі цікаві символи як двоголовий орел – відображає чоловічу та жіночу сутність одночасно (звідси взяли для себе його росіяни). Пізніше поширеними були пишні різнобарвні рослинно-геометризовані орнаментальні мотиви з вазонами, квітами, листям, бутонами. Оригінальним був шов під назвою «солов’їні вічка», коли на полотні виколювались дірочки.




Черкащина

Черкащина – це дуже красива витончена вишивка, яка потребувала неабиякого вміння та великих затрат часу. Дрібні стібки утворювали складний переважно геометричний візерунок. Відмінним від решти регіонів тут було горизонтальне розміщення узорних ліній на рукавах жіночих сорочок. Свою особливу вишивку мало відоме село Суботів. Тут любили золотисті відтінки: від жовтого до вишневого. У південних районах Чернігівщини вишивали основним білим із дрібним вкрапленням червоного та чорного кольорів.






Київщина

На Київщині вишивали дрібні геометричні та рослинні мотиви: зірки, квіти, виноградні грона. Для жіночих сорочок обирали червоні, жовті, сині кольори, підкреслені чорним. Київська вишивка була контрастною – на білому полотні рясніли насичені кольори червоно-чорних узорів. Ажурні мережки використовували і на жіночих і чоловічих сорочках. З часом більш поширеними ставали квіткові орнаменти. Ними прикрашали навіть чоловічі вишиванки, що виглядало як масивна нагрудна прикраса. Цікавою технікою володіли майстрині Іванківського району: візерунок, яким вишивали сорочку, спершу малювався на полотні, потім контур обводився чорною ниткою, а далі зашивався іншими кольорами.






Чернігівщина

Для цього краю характерні білі вишивки. Геометричний або рослинний орнамент вишивається білими нитками або ж із украпленням червоного і чорного. Виконується дуже дрібними стібками, що нагадує бісерні вишивки, характерні для чернігівських сорочок. Використовувалися дуже тонкі нитки, що вимагало від рукодільниць надзвичайної майстерності. Щоб підсилити загальну виразність вишивки, в ній використовували два або більше типів швів: наприклад, прозорі із гладдю. Дуже популярною була й ажурна вишивка.






Одещина

На одеську вишивку мали вплив східноподільський, молдовський та румунський способи декорування. Поширеними тут були чорні геометричні мотиви. Уставкова вишивка у вигляді композицій з 2 чи 3 рядів, доповнених жовтими або червоними смугами. Часто використовувались мотиви церковної корони, хреста та двоголового орла. Одеська вишиванка кольорова. Загалом багатство барв українських сорочок збільшується з півночі на південь.






Житомирщина

Техніки, які тут використовували найчастіше – це занизування та дрібний хрестик. З кольорів – поєднання синього із червоним та чорним. З геометричних фігур найпоширенішими були хрести, ромби, круги, зигзаги та особливо розетки. Ці фігури мали глибоке символічне значення, а оздоблена ними сорочка мала захищати господаря від негативного впливу. Та не менш популярні на Житомирщині квітково-рослинні орнаменти: найдавніші – барвінок і берізка, далі хміль, виноград, ружки, яблучка, листочки, які зустрічались й на інших предметах народної творчості (наприклад, писанках).






Вінничина

Велике багатство технік вишивання характерно для Вінницької області: низь, хрестик, вишивка штапівкою, настилання, верхошов (верхоплут), зерновий вивід, вирізування; різноманітні види чорних, білих і кольорових мережок. Більшість автентичних сорочок Вінничини оброблені саме низинкою. Поряд з основними швами застосовуються і допоміжні — вишивка штапівкою, шов «уперед голкою», контурні шви, якими обрамляють і з’єднують окремі елементи композиції. Темно-вишнева та червоно-чорна гами, де домінував чорний. Ритмічне чергування двох кольорів у квадратах. Улюбленим був колір стиглого жита у поєднанні із чорним. Додавали також невеликі зелені і жовті елементи.






Хмельниччина

В орнаментах подільських вишивок переважає один колір — чорний з великим або меншим украпленням червоного, синього, жовтого або зеленого. Найпоширеніші одноколірні (червоні і чорні) вишиванки, рідше — дво — і триколірні. Для Хмельниччини характерною була техніка вирізування. Геометричний орнамент із простих прямих, скісних, ламаних, зубчатих ліній. Строго геометрична низь.






Буковина (Чернівецька область)

Найдавніші зразки вишивок, знайдені у цьому краї, були виконані одним кольором. Зооморфні мотиви вишивали білою гладдю чи дрібним хрестом, штаповкою, крученим швом. Використовували навіть срібні та золоті нитки, бісер, шовк, вовна, металеві блискітки. Характерна вишивка Заставнівського району – це поперечні смуги (2-7) дрібних геометричних елементів. Поширені жовті та світло-зелені кольори. У Кіцманському районі вишивали досить великі рослинні візерунки, зокрема букети руж; зустрічалися також птахи.






Рівненщина

У вишивці домінували прості геометричні візерунки червоного кольору з добавкою синього. Жіночі сорочки часто вишиваються тільки червоною заполоччю та дуже простим орнаментом. Червоною ниткою на білому-сірому тлі льняної полотнини. Характерні вишивальні техніки занизування, верхоплут, настилування. Вишивка цього регіону — вишукано проста та чітка за композицією. Домінуючим є найдавніший монохромний (одноколірний) геометрич­ний орнамент.






Тернопільщина

У більшості районів Тернопільщини майстрині віддавали перевагу геометричним узорам. Насичені темні кольори. Особливо на Борщівщині – регіоні, який прославився на весь світ саме своїми унікальними вишиванками. Це зашиті повністю рукави із сильним переважанням чорного кольору (що символізує трагічні сторінки історії краю), також поздовжні косі смуги з повторюваними елементами. Також мотив калини – один з улюблених на Тернопільщині. Ягідні галузки часто зображали між двома пташками. Типовою тут була вишивка вовняними нитками. Тернопільські візерунки чіткі, контрастні, з об`ємними елементами.




Івано-Франківщина

Вишивки Івано-Франківщини прикрашають чіткі геометричні фігури, які часто з`єднуються в одну широку лінію, утворюючи динамічний орнамент. Старовинними місцевими техніками є “колення” і “кручення”, які є досить складними у виконанні. На Івано-Франківщині завжди пишно декорували рукави. На одній сорочці поєднували багато технік вишивання: від “білих по білому” до “писаних” – суцільно “замальованих” нитками елементів. Особливими є вишивки села Космач. Яскраві жіночі сорочки з горизонтальними уставками, на яких переважає красива осіння гама. А от снятинські сорочки славились “рукавами-червонянками”, вишитими бавовняними нитками. Цікавими були покутські вишиванки. Чого варті лише місцеві назви візерунків: кучері звіздаті, чубаті, вусаті цілі, клинчасті головочки, зерняткові, чубаті, черковці, сливкові…




Волинь

Волинська вишивка проста та вишукана водночас. Для цього краю характерним є ритмічне повторення різних геометричних фігур: зірок, ромбів, ламаних ліній. Дрібні елементи, що вписувались один в одний, переплітаючись, утворювали гармонійний візерунок. З усіх кольорів переважав червоний, також вишивали синім і чорним. Суто західноволинським прийомом було розміщення вузької смужки вишивки на згині рукава при манжеті. Крім хрестика, поширеним було занизування – дуже давня техніка, що імітує човникове ткацтво, створюючи чіткі та прості композиції.




Львівщина

Львівська вишивка має свою особливість: білий простір між елементами малюнка, завдяки чому сорочка виглядає прозорою і легкою. Львівські вишивки, виконані переважно хрестиком та стебнівкою, нагадують тонке мереживо. Дрібна павутинка квіток чорного кольору, поєднаного із червоним, жовтим, зеленим та синім. Яворівський район мав свою унікальну техніку: дрібні елементи складали з окремих фігурок: сосонок, клинців, кривульок…, вишитих різнобарвними нитками: блакитною, синьою, зеленою. У жіночих сорочках вишивали манжети рукавів та самі рукави, на грудях робили невеличкий виріз.




Закарпаття

Закарпатська вишивка – це дуже різнобарвна та густа вишивка – традиційними тут були більше десятка кольорів. Чи не кожне село тут мало свою «улюблену» гаму: від чорно-фіолетової та вишневої до зелено-голубої. Якщо червоний поєднувався з чорним – при цьому один колір обов`язково виділявся. Найпоширеніші техніки: низинка, кучерявий стіб, пряма та коса гладь… Основні фігури – ромб, який прикрашався іншими елементами – і так звані кривульки (зиґзаґ). Найдавніша закарпатська вишивка – це геометричні форми, та вже у ХХ столітті сюди проникають рослинні мотиви.






Автор: Надія Понятишин
Джерело

Використана література:

Гасюк О.,Степан М. Художнє вишивання. К:Вища школа, 1986.

Марія Чумарна Код української вишивки. Л.: Апріорі, 2008.

Тетяна Кара-Васильєва Історія української вишивки: Мистецтвознавче видання.

Т. Кара-Васильєва. А. Ваволокіна Українська народна вишивка. Київ, “Либідь”, 1996.

Українське народне мистецтво вбрання. Київ, 1961.

Джерело: spadok.org.ua

Значення сценічного дихання на занятті з хореографії

Значення сценічного дихання на заняттях з  хореографії

Ритм сценічного дихання — це вираз емоційного життя, пов'язаного із змістом та характером сценічної дії. Тому не можна установити незмінні формули дихання для кожного окремого руху та до їх композиційного поєднання, безмежного у своєму музичному розмаїтті. 
Дихання виконавця танцюриста повинне не тільки відновлювати його працездатність, але й служити засобом акторської виразності. Під час напруженої психофізичної роботи організм танцюриста підсвідомо знаходить найбільш раціональний та художній ритм дихання. Відображуючи силу і драматизм сценічної дії, дихання може бути різним за своїми станами: глибоким, спокійним, рівномірним або поривчастим, частішим. 
Техніка дихання виконавця має бути добре відпрацьована, натренована. 

Грудне дихання може вільно поєднуватись із черевним. Це дає силу та ємкість для постачання киснем. Таке дихання поступово випрацьовується шляхом тривалих, фізично важких вправ на уроках та репетиціях (тренуваннях). Без тренованого, гарно поставленого дихання організм танцюриста не може бути витривалим і сильним. Нетренований танцюрист швидко "видихається", слабнуть його м'язи та воля.  Зусиллям волі переборюється також найвищий ступінь фізичної втоми, тієї, що називається "мертвою точкою", після якої з'являється "друге дихання". Подолавши "бар'єр" граничної стомленості, танцюрист може витримувати подальшу високу м'язову та нервову напругу. Недостатньо витривале дихання обмежує технічні та акторські можливості виконавця, заважає знайти справжню волю до фізичної дії. 
Аналізуючи досвід науковців, можна дати рекомендації загального характеру, які мають допомогти в процесі оволодіння хореографії : під час виконання вправ вдихати і видихати необхідно тільки носом; після довготривалого виконання рухів необхідно зробити один глибокий вдих. Це обумовлено тим фактом, що організм танцівника потребує більшої кількості кисню.  Саме тому існують особливі техніки вдиху та видиху, що адаптовані до певних рухів. 
Так, виконання plie супроводжується глибоким та ритмічним диханням. Під час згинання колін у повільному ритмі необхідно робити повний видих. Розгинаючи коліна – глибокий вдих. Закінчуючи вправу (робоча рука відкривається з І позиції в II позицію), необхідно повністю розпрямити плечі та грудну клітину. Виконуючи battement tendu дихання повинно бути спокійним і рівномірним. Його необхідно поєднувати з ритмом руху. Виконуючи два рухи на 2 такти 2/4 музичного супроводу, треба робити глибокий вдих, під час наступних двох рухів – видих. Не дивлячись на дуже швидкий темп виконання battement tendu jete, дихання повинно бути спокійним і скоординованим із рухом. Виконуючи 4 рухи на 2 такти 2/4 музичного супроводу необхідно зробити глибокий вдих. Виконуючи наступні 4 рухи (2 такти) повністю видихаємо повітря. Виконуючи 2 рухи rond de jambe par terre на 1 такт 4/4 музичного супроводу, робиться вдих. Наступні 2 рухи – видих. Якщо перед вправою робиться preparation, то під час його виконання робиться глибокий вдих, а на наступні 2 рухи видих і так далі. Battement fondu – рух повільний, плавний, тому і дихання повинно бути спокійним,  рівномірним. Виконуючи 2 рухи на 2 такти 3/4 музичного супроводу, робиться вдих. Наступні 2 рухи – видих. Якщо перед вправою робиться preparatson, то під час його виконання робиться глибокий вдих, а на наступні 2 рухи видих і так далі. Battement frappe – дуже енергійний рух. Якщо в процесі виконання даного руху дихання буде хаотичним, то виконавець почне задихатись і значно ускладнить собі завдання. Саме тому необхідно приділяти значну увагу раціональному диханню. А саме: виконуючи 4 рухи на 2 такти 2/4 музичного супроводу, необхідно повільно і природно зробити глибокий вдих, не фіксуючи цей процес. Під час наступних двох рухів - повний видих, також повільно і природно. Виконуючи petit battement sur le cou-depied, необхідно дихати спокійно і рівномірно, не можна затримувати подих. Необхідно робити вдих кожні два такти 2/4 музичного супроводу, і видих на наступні два такти. У процесі виконання rond de jambe en l'air дихання спокійне і рівномірне. Виконуючи 4 рухи на 2 такти 4/4 музичного супроводу, робиться вдих. Наступні 4 рухи – видих. Під час виконання grand battement jete не можна переривати дихання. Дихати необхідно спокійно і ритмічно незалежно від того, що рух дуже енергійнийВиконуючи 2 grand battement jete на 2 такти 2/4 музичного супроводу, необхідно зробити глибокий вдих. Таким чином, під час двох останніх тактів робиться видих. Таким чином, вправи, що виконуються з використанням запропонованих дихальних технік розвивають витривалість, здатність переносити великі навантаження, зміцнює здоров'я , роблячи заняття з хореографії більш плодотворними. Слід зауважити, що поки дихання не стане рефлекторним, необхідно слідкувати за видихом, пам'ятати про нього в процесі виконання руху, тоді стан безпорадності значно віддалиться.   Виходячи з вище викладеного матеріалу, ми можемо зробити висновок, що під час викладання хореографії необхідно приділяти увагу не тільки методиці виконання та викладання певних рухів і вправ, а й обов'язково поєднувати цю роботу з правильною технікою дихання (автор Чернишова А.М.).

Святкуємо ювілей П.Чайковського

Вітаю, мої маленькі друзі!!!

Сьогодні знатна подія, адже 7 травня виповнюється 180 років від дня народження Петра Чайковського.

І тому,  я вас хочу познайомити з легендарним балетом П. Чайковського -

 "Лебедине озеро".

Стислий зміст балету " Лебедине озеро"

У день свого повноліття принц проводить останню парубоцьку вечірку в дружньому колі на березі озера. Вино ллється рікою, але Зигфрід невеселий, адже наступного вечора він повинен серед запрошених на бал красунь вибрати собі наречену. Та його серце ще не пізнало кохання, і жодна з красунь королівства дотепер не мала честі почути заповітні слова. І тут його увагу привертають дівчата-лебеді, серед яких одна виділяється особливою грацією та красою. Зачарований принц спостерігає за їхнім танцем і довідується, що всі вони стали жертвами Чорного коршака. Розвіяти його чари зможе лише той, хто зізнається принцесі-лебедиці у вічному коханні, або той, хто зможе ціною власного життя перемогти чаклуна.

Принц обіцяє Одетті, що саме вона стане його обраницею, і саме її він представить на доленосному балі. Але його заклятий ворог підступний: серед потенційних наречених виникає образ Оділлії, як дві краплі води схожої на принцесу-лебедицю. Зигфрід упевнений, що перед ним — його обраниця, тому привселюдно називає її своєю нареченою і клянеться в коханні. У цей момент дівчина зникає, але змінити вже нічого неможливо: клятву вірності виголошено. На березі таємничого озера принц намагається вимолити прощення в Одетти, розуміючи, що кохана втрачена для нього назавжди. І тоді він приймає виклик підступного Чорного коршака, щоб звільнити кохану й залишитися на дні озера разом з поваленим ворогом.

Фінал балету

У початковому варіанті балет мав трагічний фінал: принц вступає в боротьбу зі злим генієм, і той скидає принца в озеро; його зачарована кохана кидається слідом за улюбленим, а зло ж, уражене такою неймовірною силою почуттів, гине. Цей варіант не мав успіху на російських сценах і згодом балет був перероблений головним диригентом Маріїнського театру Рікардо Дріґо та балетмейстерами Маріусом Петіпа і Львом Івановим. В цьому варіанті принц вступає в бій із чарівником, на допомогу юнаку кидається Одетта і вони перемагають. Звучить гімн любові, молодості й краси.

Переходь за посиланням, та насолоджуйся переглядом!

https://youtu.be/Bg_jFwt955A